Немила
Стань мені
Тим хто ти є
Горе моє наздожене тебе
Десь у пітьмі
Серед холодної зими
Двічі в річку не входила, любого не злила
Коли вороття просила, то була немила я
Безцільна мить життя
А як потім сумувала, а як шкодувала
Що скочила в кляту гречку та й не показала
Свого каяття
Дай мені
Знак що ти є
Коли разом серце моє живе
На глибині
Моєї темної душі
Чом сподівалась я
Що він упаде в забуття
І що у світі злих богів мої гріхи обернуть в пил
Чом сподівалась ти
Що цілуватимеш завжди
Ті губи в горі й радості, що їх так просто вберегти
Що їх так просто
Двічі в річку не входила, любого не злила
Коли вороття просила, то була немила я
Безцільна мить життя
А як потім сумувала, а як шкодувала
Що скочила в кляту гречку та й не показала
Свого каяття
Чом сподівалась я
Що він упаде в забуття
І що у світі злих богів мої гріхи обернуть в пил
Чом сподівалась ти
Що цілуватимеш завжди
Ті губи в горі й радості, що їх так просто вберегти
Що їх так просто