Каменярі

Каменяро
За туманом
Каменяро
За туманом

Я бачу дивний сон немов переді мною
Безмірна, та пуста, і дика площина
А я, прикована ланцем залізним, стою
А далі тисячі таких самих, як я

У кожного в руках тяжкий залізний молот
І голос сильний нам згори, мов грім, гримить
Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Бо вам призначено скалу сесю розбить

І ми всі вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт
Що кров'ю власною і власними кістками
Прийде нове життя, добро у новий світ

Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий
Так наші молоти гриміли раз у раз
Й хоч не одного калічили ті скали
Ми далі йшли, ніщо не зупиняло нас

Каменяро
Не зупиняло нас
За туманом
За туманом

Нічого не видно
За туманом
Нічого
Нічого
Нічого