Хімія
Панчишин Остап, Стецьків Мар’яна Михайлівна
Хвиля твого океану мене накриває
Боротися з нею ні сил, ні бажання немає
Спустились до самого дна, де ніхто не побачить
І людям не скажем, вони нам цього не пробачать
Хімія... те, що не можеш сказати словами
Хімія... те, що з'явилось одразу між нами
Хімія... те, що не можеш сказати словами
Хімія... те, що з'явилось одразу між нами
Не вірю у казку, не вірю в шалене кохання
Є проза життя - сірі будні, що зв'язують волю
Не знаю чи зможу прожити чергове прощання
Бо серце шепоче, що ти дуже схожий на Долю
Хімія... те, що не можеш сказати словами
Хімія... те, що з'явилось одразу між нами
Хімія... те, що не можеш сказати словами
Хімія... те, що з'явилось одразу між нами
