Місто
Місто несеться і штовхає в спину
Не зупиняючись віддихатись жодної митті
Його вже верне від запаху бензину
Йому давно потрібно відпочити
Воно надихалось удосталь вже брудного пилу
Йому не до смаку помиї із іржавих баків
І кожен день воно в собі шукає сили
Не помічати на зупинці маргінальні лайки
Жовтий автобус прикрашає популістський слоган
Новітня ознака брехливого шляхетства
Да Вінчі з гетто знов намалював статевий орган
Це обеліск урбаністичного мистецтва
Місто несеться і сильніш штовхає в спину
Сумна історія для чорно білих фільмів
Йому набридло бути всім у чомусь винним
Йому так хочеться нарешті стати вільним
Часом стерлися посмішки з облич
Запитий кашель склянкою води
Самотній край а вздовж поранених узбіч
Зажурились сироти такі самі як і ми
Фарба загоїлась на старих парканах
Усі женуться за зеленим на світлофорах
Машини схоплені невидимим арканом
Повільно помирають у міських заторах
Будинки дивом пережили ще одну зиму
Наводять острах ці сумні темні пейзажі
На них залишились сліди радянського режиму
Вони і досі не зуміли перемкнути важіль
Опале листя за вікном збирається у зграю
Складаючи компанію бляшанці металевій
Не прокидаючись на звуки собачого лаю
Сплять порожніми вагони десь на кінцевій
Чорна маршрутка підбирає чергову жертву
Утрамбовує назад прокуреним салоном
Задихаючись рушає дуже кволо й вперто
Залишаючи лиш сморід одеколону
Часом стерлися посмішки з облич
Запитий кашель склянкою води
Самотній край а вздовж поранених узбіч
Зажурились сироти такі самі як і ми
Розбуди мене коли розтане весь цей лід
Стає лиш тільки гірше
Пригадай і напиши усього одне привіт
Мені не треба більше
