Не матюкайся
В. Парфенюк, М. Хома
Я знав одного пацана,
Він матюкався сильно,
Усі хто чув його,
Казали: Це звучить дебільно.
А він уваги не звертав
На то, що там казали,
І на три букви посилав
Всіх так, що вуха в'яли.
А я-я-я-я,
Не матю-матюкаюся,
А я-я-я-я-я,
Не матю-матюкаюся,
Не матюкаюся.
А я-я-я-я,
А я-я-я-я-я,
Не матю-матюкаюся,
Не матюкаюся!
А ще я знав одну малу,
Яка доматюкалась
До того, що без матюків
Вже просто заїкалась.
Колись вона була вопше,
Реально, сама-сама!
А зараз курить, з рота тхне
І ходить вічно п'яна.
А я-я-я-я,
Не матю-матюкаюся,
А я-я-я-я-я,
Не матю-матюкаюся,
Не матюкаюся.
А я-я-я-я,
І я так само зловживав
Поганими словами,
До того, поки не дістав
Я по зубах від мами.
Губа напухла, кров пішла,
І зуб почав хитатись,
Кароче висновок такий:
Не треба матюкатись!
