Зима

Зима, зима, зима, зима.
Зняла мої ручні гальма.
Чимось біле літо вбила.
Зима, зима, зима, зима.
Звела, зараза, з розума.
І не шкода голольода.
Я з ними, зими, зими.
По парадних стигли ми,
Невідомими, стали ми знайомими.
Довелося ще раз її бачити прикрас.
Біла кома на моїх балконах.

Питаю я як
Тепер відшукати себе.
Питаю я де
Того, що було вже не буде.
Ти визначи час.
Ніколи, а може ще раз.
Невдовзі зима занесе
Все, що так зігрівало нас.

Програш.

Холодний, модний, водний тік.
Від неї біг, до тебе втік.
Кучугури, так як ти не журять.
М’яка, мов пір’я і легка
Одвічна матиматика.
Врахувала, щоб тепла не стало.
Зима, зима, зима, зима.
Моя кохана і кума.
Приспали, не забули ми.
Білі впали килими.
Зима, зима, зима, зима.
Звела, зараза, з розума.
Біла кома на моїх балконах.

Питаю я як
Тепер відшукати себе.
Питаю я де
Того, що було вже не буде.
Ти визначи час.
Ніколи, а може ще раз.
Невдовзі зима занесе
Все, що так зігрівало нас.

Питаю я як
Тепер відшукати себе.
Питаю я де
Того, що було вже не буде.
Ти визначи час.
Ніколи, а може ще раз.
Невдовзі зима занесе
Все, що так зігрівало нас...

Зігрівало нас...

Зігрівало нас...