Сарафан
Максим Сиволап, Тарас Тополя
Голова моя медова,
Прилипа до тебе знову.
Поки я десь блукав не там,
Трави сіяв чужим садам,
Ти тихенько взяла в полон,
Невипадково.
На тобі сарафан,
А під ним океан,
І стелиться лаванда.
Покажи свої краї,
Розкажи з якого племені.
Як бентежна душа вела,
Крізь роки до мого чола,
Непересічну і таку невипадкову.
На тобі сарафан,
А під ним океан,
І стелиться лаванда.
