Стереодень
Коли сірий екран залишив нам туман і усе в один колір,
Чорно-білий ефір і на всі полюси чорно-білий закон,
Ми сховались у тінь, ми забули про сон, ми закинули телефон,
Тільки море ідей, океани думок і оголений мікрофон.
І в новий стереодень ми візьмем більше, ніж нам треба,
В новий стереодень залишим більше, ніж слова,
В новий стереодень зійдемо вітром теплим з неба,
В новий стереодень антитіла...
Коли голос один проти тисячі слів, він не вартий нічого,
А коли він живе у полоні гітар - не забути його.
Ніби ранішній сон, ніби дивне тепло, ніби сонячне золото,
Він за нами прийде, стане кожним із нас, не помітить ніхто.
І в новий стереодень ми візьмем більше, ніж нам треба,
В новий стереодень залишим більше, ніж слова,
В новий стереодень зійдемо вітром теплим з неба,
В новий стереодень антитіла...
Стереодень...
І в новий стереодень ми візьмем більше, ніж нам треба,
В новий стереодень залишим більше, ніж слова,
В новий стереодень зійдемо вітром теплим з неба,
В новий стереодень антитіла...
Стереодень...
Стереодень...
Стереодень...