Сама

Коли проводи талої води
Ріки розлили перламутрами,
Він любив її, ніби золоту
І незайману одну.
А коли зима білим-білина
Руки розвела, ріки замела,
Він забув її, ніби дивний сон,
А в її душі вогонь...

Сама вино пила,
Плакала...
Про нього все думала,
Свою душу ламала сама...
Сама вино пила,
Плакала...
Про нього все думала,
Свою душу ламала сама...

Програш

Отакі вони ці Амури всі,
В серце кидають стріли точені,
Як не вистачить яду на обох -
Розлітається любов.

Сама вино пила,
Плакала...
Про нього все думала,
Свою душу ламала сама...
Сама вино пила,
Плакала...
Про нього все думала,
Свою душу ламала сама...